У день сім’ї розбираємося, чому батьківство стало таким складним.
Належне виховання дітей завжди було важливою темою для батьків. Ми живемо у час, коли будь-яка інформація доступна, немає дефіциту літератури, зокрема на теми виховання дітей. Всупереч цьому питань у сучасних батьків не стає менше, рівень їхньої занепокоєності більший, ніж будь-коли, а щасливих дітей не більшає. Чому виникає така ситуація та чим можна її пояснити?
Наше суспільство дедалі більше стає дитиноцентрованим. І це можна пояснити. Сучасним батькам свого часу не вистачало батьківської уваги та любові. Наразі вони розуміють, що для дитини недостатньо забезпечувати лише побутові потреби (їжа, житло, освіта, гуртки). Якщо торкнутися матеріальної сфери – народження дитини передбачає розширення та трансформацію житла, більшу автівку, декретну відпустку одного з батьків, що значно зменшує родинний бюджет. Тому зараз доволі рідко зустрічаються багатодітні родини. Одна дитина – це скоріше норма, ніж виняток. Вся увага батьків, бабусь, дідусів приділена тільки одній дитині. І як наслідок зростає дитиноцентрованість.
Всупереч тому, що діти опинилися у центрі уваги, життя батьків не стало легшим. Що ж заважає легкому процесу виховання? З якими проблемами стикаються сучасні батьки? Розглянемо декілька причин:
Ставлення до сліз
Проблемою батьків може стати нерозуміння важливості дитячих сліз. Існує два пояснення цьому. Ставлення батьків до дитячих сліз в цілому таке: «дитина плаче, отже вона нещасна, отже її треба негайно заспокоїти». Така позиція пояснює теоретичне нерозуміння важливості сліз.
Інша причина більш глибинна та родом із дитинства. Якщо теперішнім батькам, бабусям та дідусям забороняли в дитинстві плакати і говорили щось на кшталт «якщо ти будеш плакати – ми тебе розлюбимо» – сльози дитини вводять їх в емоційний стрес. Такі фрази реєструються на підсвідомому рівні, а сльози щоразу виступають тригером. Дорослий відчуває небезпеку, загрозу розриву та втрати контакту й намагається зробити все, аби запобігти цьому.
Нерозуміння та неприйняття дитячих сліз заважає дитині адаптуватися та справлятися з труднощами. Тотальна турбота та оберігання «від усього» робить дитину балуваною та несамостійною.
Ставлення до ієрархії
У стосунках між дітьми та батьками повинна бути ієрархія. Будь-які стосунки турботи передбачають наявність ієрархії: один проявляє піклування – інший приймає, один ділиться ресурсами – інший споживає. У стосунках «батьки – дитина» саме дитина повинна займати приймаючу позицію. Таким чином батьки діляться ресурсами, забезпечують комфортні умови та безпечний простір, де дитина може проявляти себе. Дитина повинна почуватися спокійно та безпечно. Вона знає, що її люблять, контакт та близькість з батьками нікуди не дінуться, і вона може досліджувати навколишній світ та пізнавати себе з середини.
Ситуація з ієрархією також має негативне забарвлення. Батьки, які в дитинстві пережили насилля (моральне, психологічне, фізичне), приймають ієрархію негативно. Вони вже пережили залежні стосунки зі своїми батьками, які зі свого боку не поважали їх та їхню думку, використовували маніпуляції у процесі виховання. Тому такі батьки намагаються не повторювати помилок. Замість встановлення «здорової» ієрархії вони будують рівноправні стосунки зі своєю дитиною. Дорослі повністю дослухаються до бажань дітей, завжди дають їм вибір, домовляються та роблять все дуже м’яко. Проте такий підхід загрожує цілковитою некерованістю дитини. З такою дитиною неможливо домовитися, вона не чує ніякі аргументи. З іншого боку треба відчувати та не переходити межу агресії. Ієрархія та авторитет – це в першу чергу прояв любові та турботи.
Турбота про дитину
Дуже часто турботу плутають з потаканням. Якщо робити все, що і як хоче дитина, негативні наслідки відчує і дитина, і батьки. Будь-які батьки не дозволять своїй дитині харчуватися лише морозивом, бо це може зашкодити її здоров’ю. З турботою та прив’язаністю так само.
Турбота – це процес задоволення всіх потреб дитини, проте не всіх її «хочу» та капризів. Для батьків важливо розділяти потреби та бажання дітей на інтуїтивному рівні. Дитина має потребу відчувати контакт та нерозривну близькість з дорослим, а батьки повинні забезпечити їй це відчуття.
Залишити відповідь