Що таке прив’язаність? Говорячи простою мовою, це сила тяжіння, що з’єднує два тіла один з одним. Виражена вона в фізичній, електричній або хімічній формі, це найпотужніша сила у Всесвіті. Ми приймаємо її як належне щодня протягом усього життя. Вона притягує нас до землі і збирає наші тіла в єдине ціле. Вона з’єднує частки атома разом і утримує планети навколо Сонця. Вона надає Всесвіту форму.
У психології прив’язаність лежить в основі людських стосунків і функціонування суспільства. У світі людей прив’язаність – це прагнення до підтримання контакту, близькості, єднання: фізичне, поведінкове, емоційне та психологічне. Як і сила тяжіння в матеріальному світі, вона невидима, але незамінна для нашого існування. Сім’я без неї не може бути сім’єю. Ігноруючи її непорушні закони, ми накликаємо на себе неприємності.
Замислюємося ми про це чи ні, прив’язаності створюють наше життя. В ідеалі ми не повинні усвідомлювати існування прив’язаності. Нам слід сприймати її як належне, як силу тяжіння, яка утримує наші ноги на землі, змушує планети рухатися орбітами, яка спрямовує стрілку компаса до Північного полюса. Щоб користуватися перевагами та енергією прив’язаності, зовсім не обов’язково розуміти механізми її дії або навіть усвідомлювати її існування, точно так само, як немає необхідності розуміти, як працює комп’ютер, щоб користуватися ним, або знати, як працює двигун, щоб водити автомобіль. Тільки у випадку поломки з’являється необхідність у таких знаннях. Саме прив’язаність насамперед управляє інстинктами дитини і батьків. Поки прив’язаність працює, ми можемо дозволити собі просто слідувати нашим інстинктам, автоматично і не замислюючись про це. Якщо прив’язаність «виходить із ладу», наші інстинкти слідують за нею. На щастя, коли інстинкти підводять, люди здатні компенсувати це, усвідомивши, що пішло не так.
Чому сьогодні нам необхідно свідомо ставитися до прив’язаності? Тому що в сучасному світі її дію вже не можна сприймати як належне. Економіка і культура більше не створюють контексту для природної прив’язаності дітей до дорослих, які піклуються про них. З точки зору стосунків ми можемо сказати, що наше суспільство існує в епоху, відмінну від усієї попередньої історії людства, і в наступному розділі ми з’ясуємо, як руйнуються соціальні, економічні та культурні основи здорової прив’язаності дітей до батьків. Щоб знайти дорогу назад до природного батьківства, яке найкращим чином допомагає розвитку особистості дитини, нам необхідно зрозуміти рушійні сили прив’язаності. У світі все більш зростаючого культурного хаосу розуміння прив’язаності – це, ймовірно, найважливіше знання, яким батьки повинні володіти. Але недостатньо просто розуміти, як працює прив’язаність. Ми повинні пізнати її зсередини. Є два види знань – знання про предмет і знання предмету на особистому досвіді, і в цьому випадку необхідні вони обидва. Нам потрібно інтуїтивно відчувати прив’язаність.
Прив’язаність – основа нашого існування. Основа, зовсім не пов’язана зі свідомістю. У цьому сенсі вона схожа на людський мозок: чим глибше його вивчаєш, тим менше роботи свідомості в ньому бачиш. Нам подобається говорити, що ми наділені інтелектом, ми навіть називаємо наш вид Homo Sapiens, людина розумна. Проте думаюча частина мозку – це всього лише тонкий шар, тоді як найбільш значна його частина відведена під психологічні процеси, які обслуговують прив’язаність. Ця система, що отримала назву «мозок прив’язаності», зберігає наші неусвідомлені емоції та інстинкти. Ця частина мозку у нас, людей, така ж, як у багатьох інших живих істот, але тільки у нас є можливість свідомо спостерігати процес роботи прив’язаності.
У психіці молодої людини, що розвивається, і, якщо бути до кінця чесними, в психіці багатьох дорослих теж – прив’язаність відіграє провідну роль. Діти без неї просто не здатні існувати. Оскільки вони поки не здатні до самостійного життя, їм потрібно бути прив’язаними до дорослих. Поки наші нащадки не стануть досить життєздатними для появи на світ, вони фізично прив’язані до матері в утробі. Так само наші діти повинні бути прив’язані до нас емоційно до того моменту, поки вони зможуть встати на ноги, навчаться думати самостійно і вибирати напрям свого життя.
Замовити книгу Г.Ньюфелда і Г.Мате”Тримайтеся за своїх дітей”
Залишити відповідь