Вечір. Справи зроблено, діти сплять. Ви вмикаєте серію, потім ще одну. Наступного ранку сил не більше, ніж учора. Коли ви востаннє гралися самі, без нагоди і без приводу? Багато хто не згадає. Гра лишилася в дитинстві, разом зі схованками й вигаданими світами. Питання, чому дорослому потрібна гра, має коротку відповідь. Нашому мозку теж потрібне місце для гри, щоб заспокоїтися і перезавантажитися.
Відпочинок, під час якого мозок працює
Ми звикли ділити час на роботу і відпочинок. Відпочинок здається простим: лягти, вимкнутися, поспати. Психолог розвитку Гордон Ньюфелд додає до цього ще один стан. Він називає гру «активним відпочинком».
За його словами, гра дає мозку найбільшу нейронну пластичність і найбільше відновлення, і для цього не треба засинати. Ньюфелд ставить інстинкт гри поруч з інстинктом дихання. І додає, що простий акт гри може дати нам відчуття безпеки навіть у небезпечній ситуації.
Під час війни Ньюфелд консультував українських учителів і матерів. Його висновок: дитина, яка грає, відчуває безпеку навіть тоді, коли довкола небезпечно, і це допомагає мозку відновлюватися.
Тож гра – це ще один вид відпочинку, який діє інакше, ніж сон.
Коли граєте з кимось
Грати самому і грати з іншою людиною – різні речі. Про це говорить експерт з прив’язаності доктор Аллан Шор, з яким розмовляла Софі Ґреґуар Трюдо, авторка «Кроку назустріч». Коли двоє грають разом, їхні нервові системи синхронізуються. Крім того, гра виводить нас за межі звичного. У ній ми стикаємося з новим і незнайомим.
Комедійний актор Марк Крітч описує подібне про сміх. Група незнайомих людей разом регоче, і в цьому є щось магічне. Життя в них різне, походження різне. Але в цю мить вони єдині.
Крітч пояснює, чому так працює гумор. Комедія вибудовує ситуацію, а потім одна репліка ламає шаблон. Ми сміємося або від несподіванки, або від полегшення. І цей сміх ми ділимо з іншими. Звідси ще одна причина: гра зводить людей докупи.
Розіграш, після якого всім легше
Софі Ґреґуар Трюдо змалку любить розіграші. У школі вона підбила однокласників перед уроком сісти на стільці задом наперед. Заради одного: побачити здивоване обличчя вчителя. Злих намірів не було. Такі розіграші, за її словами, обʼєднували клас і піднімали настрій.
Свого батька вона згадує як великого жартівника. Його гумор був заразним і допоміг їй знизити рівень «драми» в деякі важкі моменти життя.
Розіграш тут теж гра, тільки доросла: трохи вийти за правила, нікому не нашкодивши, і посміятися разом.
Чому дорослому потрібна гра, а не ще одна серія
Вечір перед серіалом схожий на відпочинок. Докторка Анна Абрагам, яка вивчає творчість і уяву, розрізняє тут два стани. Серіал занурює нас так, що ми забуваємо про час і про себе. Так серіал імітує деякі риси стану потоку.
Абрагам називає таке занурення пасивним інтересом. Він не творчий. Після нього людина не наповнена енергією. Зовсім інакше, коли інтерес активний і ви самі щось шукаєте.
Ще одна її думка багатьох здивує. Абрагам навмисно ставить себе в нудні ситуації. Нудьга, каже вона, непоганий старт, бо дає уяві розгулятися. А якщо весь час бути в телефоні, з подкастом чи стрічкою соцмереж, до цього простору не дістатися. Тому, на її думку, нудьга має незаслужено погану репутацію.
З чого почати
Анна Абрагам радить три кроки. Вони стосуються творчості, але легко лягають і на гру.
Перше: сприймайте це як особистий пошук. Хтось любить писати, хтось фотографувати, хтось експериментувати на кухні. Що викликає цікавість у вас?
Друге: ставтеся до цього, як до фізичних вправ. Виділіть час і місце у своєму розкладі. Інакше нічого не вийде.
Третє: результатом не обовʼязково ділитися. Щойно його побачать інші, він стане про схвалення, а не про ваше відкриття.
Щоб перевірити самим, почніть з малого. Пів години на тиждень, записані в календар так само, як інші справи. І розіграш, з якого посміються всі, разом із тим, кого розіграли.
Про гру, сміх і творчість як те, що повертає нас до себе й одне до одного, пише Софі Ґреґуар Трюдо в книжці «Крок назустріч». Там є і такі слова: «Коли потрібно встановити контакт, як на мене, немає нічого кращого, ніж сміх».
Залишити відповідь