Фрагмент із книги Гордона Ньюфелда і Габора Мате “Тримайтеся за своїх дітей”

НОРМАЛЬНА, АЛЕ НЕ ПРИРОДНА І НЕ КОРИСНА

У наші дні орієнтація на однолітків настільки широко пошири­лася, що стала нормою. Багато психологів і вихователів, та й зви­чайні люди почали розглядати її як природний стан і часто навіть не вважають її особливим феноменом, гідним вивчення. Отож її приймають як належне. Але «нормальне» в значенні відповід­ності загальноприйнятим нормам – не те саме, що «природне» або «корисне». В орієнтації на однолітків немає нічого корисного або природного. Така «контрреволюція», що змінила природний хід речей, взяла гору лише нещодавно в найбільш розвинених про­мислових країнах. Причини цього ми розглянемо нижче (в тре­тьому розділі). Феномен орієнтації на однолітків поки ще не став частиною традиційних культур, він не проник і в багато областей західного світу, віддалених від глобалізованих міських центрів.

Протягом всієї еволюції людства і майже до самої Другої світо­вої війни орієнтація на дорослих була нормою для розвитку лю­дини. Ми, дорослі, що піклуються про молоде покоління, батьки і вчителі, лише недавно втратили наш вплив, навіть не усвідомив­ши цього факту.

Орієнтація на однолітків здається нам природною або залишається непоміченою, тому що ми втратили нашу інтуїцію і тому що мимоволі самі почали орієнтуватися на однолітків. Представники післявоєнних поколінь Англії, Північної Америки та й багатьох інших куточків індустріального світу самі настільки зациклені на однолітках, що не можуть тверезо оцінити всю сер­йозність цієї проблеми.

Донедавна культура передавалася по вертикалі, від поколін­ня до покоління. Протягом тисячоліть, писав Джозеф Кемпбелл, «молоде покоління здобувало освіту, а доросле набиралося му­дрості», вивчаючи, переживаючи і осягаючи традиційні форми культури. Дорослі відігравали ключову роль у передачі культури, беручи те, що вони отримували від своїх батьків, і передавали це далі, своїм дітям. Але культура, з якою знайомляться наші діти, – це найчастіше культура їхніх однолітків, а не батьків. Діти створюють свою власну культуру, вельми відмінну від батьків­ської і в деякому сенсі навіть чужу їй. Тепер культура передається не по вертикалі, а по горизонталі, представники молодого поко­ління передають її одне одному.

Ключовими елементами будь-якої культури є її звичаї, музика, стиль одягу, свята, історія. Музика, яку слухають діти, дуже мало нагадує ту, що слухали їхні діди. Зовнішність наших дітей набагато більше відповідає зовнішності їхніх однолітків, ніж культурній спад­щині їхніх батьків. Вечірки на честь їхніх днів народження та їхні ритуали більше схожі на ті, що влаштовують інші діти з їхнього оточення, ніж на вечірки їхніх батьків. Все це здається нам нормою лише тому, що ми самі орієнтовані на однолітків. Феномен існування молодіжної культури, окремої і відмінної від культури дорослих, з’явився приблизно п’ятдесят років тому. Хоча пів століття – це від­носно невеликий період для історії людства, в житті кожної окремої людини це ціла епоха. Більшість читачів цієї книги виросли в сус­пільстві, де культура вже передавалася по горизонталі, а не по вер­тикалі. З кожним новим поколінням цей процес, що загрожує зруй­нувати цивілізоване суспільство, набуває все більшої сили і йде все швидше. Навіть за двадцять років, що минули між народженням моєї першої і моєї п’ятої дитини, позиції батьків серйозно ослабли.

У великому міжнародному дослідженні, проведеному британ­ським дитячим психіатром сером Майклом Руттером і криміно­логом Девідом Смітом, йдеться про те, що феномен дитячої куль­тури, що вперше з’явився після Другої світової війни, став одним із найяскравіших і зловісних соціальних явищ двадцятого століт­тя². Це дослідження, в якому взяли участь найвидатніші науковці з шістнадцяти країн, пов’язує поширення асоціальних форм по­ведінки зі згасанням передачі культури суспільства по вертикалі. Наслідком появи дитячої культури, відмінної і окремої від основ­ної культури суспільства, стало зростання злочинності, насиль­ства, агресії та правопорушень в середовищі молоді.

Ці загальні культурні закономірності простежуються і в рам­ках індивідуального розвитку наших дітей. Те, ким ми хочемо бути і якими ми хочемо бути, визначається нашою орієнтацією, тим, кого ми вибираємо зразком для наслідування, з ким ми себе ідентифікуємо. У сучасній психологічній літературі підкреслю­ється роль однолітків у створенні почуття ідентичності дитини³. Коли дітей просять описати себе, вони дуже часто навіть не згаду­ють про своїх батьків, розглядаючи себе виключно в рамках сис­теми цінностей і очікувань інших дітей і групи однолітків, до якої належать. Відбувся якийсь серйозний системний зсув. Занадто часто сьогодні однолітки замість батьків грають головну роль у формуванні особистості дитини.

Всього кілька поколінь тому ключова роль належала батькам. Карл Юнг припускав, що сильний вплив на дитину мають навіть не самі стосунки батьки-дитина. Найбільш болісно позначається на особистості дитини те, що в цих стосунках відсутнє. Знаменитий британський дитячий психіатр Д. В. Віннікот так описує подібну си­туацію: «Щось дуже важливе повинно відбуватися, але нічого не від­бувається». Ця думка лякає. І ще більше лякає той факт, що, якщо однолітки тепер важать більше, ніж дорослі, те, чого не вистачає у стосунках з ними, залишить найбільш серйозний відбиток. У сто­сунках з однолітками абсолютно відсутня безумовна любов і при­йняття, прагнення піклуватися про іншу людину, здатність до само­пожертви, бажання зробити все заради зростання та розвитку іншої людини. Під час порівняння стосунків між однолітками і дітьми та батьками, батьки виглядають святими. Результати такої підміни для багатьох дітей обертаються катастрофою.

Одночасно з поширенням орієнтації на однолітків у нашому суспільстві жахливо швидкими темпами зростає число дитячих суїцидів: за останні п’ятдесят років в Північній Америці кількість таких випадків серед дітей від десяти до чотирнадцяти років зрос­ла учетверо. У цій віковій групі зростання числа самогубств було особливо стрімким, тільки в період з 1980 до 1992 рік він склав 120 %. У бідних районах, де заміщення батьків однолітками най­більш поширене, цей показник збільшився⁴. Те, що стоїть за цими суїцидами, дуже показово. Як і багато дослідників розвитку люд­ської особистості, я завжди припускав, що основним провокую­чим чинником у подібних випадках є батьківське неприйняття. Тепер це вже не так. Я деякий час працював з неповнолітніми правопорушниками. Частиною моєї роботи було вивчення психо­логічної динаміки у дітей і підлітків, які здійснювали спроби суї- циду, успішні чи ні. На моє безкінечне здивування, вирішальним фактором найчастіше ставали стосунки з однолітками, а не з бать­ками. Не я один прийшов до таких висновків, вони підтверджу­ються все зростаючою кількістю повідомлень про випадки дитя­чих суїцидів, спровокованих неприйняттям і знущаннями з боку однолітків. Чим більше значення мають однолітки, тим більше дітей приходить у відчай через байдуже ставлення однолітків, через неможливість відповідати групі, через неприйняття з боку однолітків або виключення з групи.

Жодне суспільство, жодна культура від цього не захище­на. В Японії, наприклад, традиційні цінності, що передаються старшими, стали жертвою вестернізації і розвитку молодіжної культури. Донедавна в цій країні практично була відсутня дитяча злочинність і подібні проблеми в школі, але зараз вона відчуває на собі найсерйозніші наслідки орієнтації на однолітків, включно зі зростанням числа правопорушень, дитячих суїцидів і відра­хувань зі шкіл. Журнал Натрег’з нещодавно опублікував добірку передсмертних записок, залишених японськими школярами, котрі скоїли самогубство: більшість із них назвало основною причиною свого рішення накласти на себе руки неможливість витерпіти зну­щання з боку однолітків⁵.

Наслідки орієнтації на однолітків стають найбільш очевидни­ми в підлітковому віці, але її ранні ознаки видно вже до другого або третього класу. Передумови цієї проблеми з’являються ще до того, як дитина починає відвідувати дитячий садок. Це необ­хідно розуміти всім, особливо батькам зовсім маленьких дітей, які хочуть уникнути виникнення такої проблеми або зупинити її розвиток на самому початку.

Замовлення можна зробити за посиланням.