В інтерв’ю «Рідерз Дайджест Канада» психолог Д-р Гордон Ньюфелд пояснює, чому для того, щоб відбулася адаптація до втрат і змін, так важливо відчувати смуток.
В недавньому відеоінтерв’ю Ви сказали, що сьогодні нам як ніколи потрібен смуток. Чому?
Смуток – це почуття марності. Воно приходить, коли ми залишаємо спроби раціоналізувати або вирішити проблему і визнаємо, що не можемо змінити ситуацію. Найбільш очевидний приклад – втрата дорогої нам людини: ми заповнюємо дірку в серці сльозами, і це частина процесу горювання.
Але сумувати можна не тільки за людьми. Під час епідемії COVID-19 ми оплакуємо наші ритуали, рутини. Якщо ви студент випускного курсу, можливо, ви оплакуєте свій невдалий випускний вечір. Якщо ви – дідусь чи бабуся, можливо, ви журитесь за тим, що не можете проводити час з онуками.
Тобто смуток допомагає нам переживати зміни?
Так. Саме смуток допомагає трагедії не перетворитися в травму. Це міст, який дозволяє нам попрощатися з колишньою реальністю і адаптуватися до нової. При цьому адаптуватися – не дорівнює пристосуватися.
Це як?
Пристосування може припускати нашу активну позицію – ми щось змінюємо, щоб підлаштуватися під конкретну ситуацію. Можна пристосуватися до нової погоди, відкривши парасольку. При цьому адаптуватися до дощу – значить функціонувати в такому кліматі без того, щоб постійно мріяти про сонце.
У нинішній реальності можна пристосуватися до роботи з дому, виділивши собі робоче місце і закупивши все необхідне. Адаптуватися ж – це щось інше. Адаптація – глибокий емоційний процес, який відбувається несвідомо, коли ми дозволяємо собі сумувати.
Коли дитина народжується, їй необхідно адаптуватися до життя поза межами материнської утроби, і відбувається це завдяки сльозам. Потім перші п’ять років життя сповнені різноманітних видів адаптації, пов’язаної з необхідністю прийняти фрустрацію і обмеження, – за тебе все вирішують батьки, не можна в будь-який момент часу отримати все, що ти хочеш. Стаючи дорослими, ми продовжуємо адаптуватися і робимо це все життя.
Зараз помітне різке зростання депресій. Це теж різновид смутку або щось зовсім інше?
У цьому вся проблема – в нашій мові слова «смуток» і «депресія» майже синоніми, тоді як у багатьох випадках саме смуток здатен вивести нас з депресії. Депресія – це притуплення або застрягання емоцій, тоді як смуток – це прийняття емоцій, відкритість до того, щоб відчувати їх.
Що б Ви сказали людям, які непогано справляються з нинішньою ситуацією? Їм теж потрібно відчувати смуток? Можливо, вони знаходяться в запереченні?
Зрозуміло, на деяких людей поточна ситуація вплинула серйозніше, ніж на інших. Якщо вам пощастило не втратити роботу, ви можете забезпечувати свою сім’ю і не втратили нікого з близьких, то, можливо, на вас нинішня ситуація ніяк прямо не вплинула. Але я б сказав, що навіть ті з нас, у кого все відносно благополучно, можуть уникати почуття втрати. Одна з проблем полягає в тому, що в нашій культурі смуток – це почуття, якого прийнято уникати. Ми стали боятися тієї самої емоції, мета якої – врятувати нас.
Раз ми вже не можемо свідомо адаптуватися через смуток, як же нам зрозуміти, що ми в принципі можемо це робити?
Гарне питання. Мабуть, найпростіший і прямий спосіб відчути смуток – це виділити час і поговорити з друзями або рідними про те, чого вам не вистачає. Завдання – визнати ту роль, яку відсутня людина, подія або обставина відігравали у вашому житті. Якщо не відганяти від себе смуток, то він прийде, і очі наповняться сльозами.
Ще один спосіб відчути смуток – скористатися «ігровим майданчиком для емоцій»: так стародавні греки називали час, проведений у спілкуванні з мистецтвом, як спосіб отримати доступ до емоцій. Це може бути прослуховування музики, читання віршів, перегляд сумного фільму, який перегукується з вашою життєвою ситуацією.
Деякі люди під час самоізоляції збирають пазли. Це теж рахується?
Ха! Не думаю, що самі собою пазли є ігровим майданчиком для емоцій. Однак під час пандемії ми з дружиною їх збирали – всього зібрали шість або сім – і я бачу, що це допомагає мені сповільнитися і виділити час для смутку. Поки ми збираємо пазли, я включаю по-справжньому сильний музичний твір, і далі все відбувається само собою.
Залишити відповідь