Розпродаж!
Передзамовлення
(13 відгуків)

Цілуйте мене міцно

380 грн

Доступно за замовленням

Рiк видання:2021Кiлькiсть сторiнок:240Формат:21*14 смВага:300 гПалітурка:твердаПапiр:офсетISBN:978-617-95072-3-6Вік:
Доставка по всьому світу

Вiддiлення Укрпошта

Доставка по Україні

Вiддiлення Нова пошта

При замовленні від 1000 грн. за умови оплати карткою на сайті, доставка Новою поштою безкоштовна (не розповсюджується на товари зі знижкою по промокоду).

Оплата

Безготiвкова, Visa/MasterCard

Опис

Книга написана на захист дитини. На її сторінках доктор Карлос Гонсалес опонує так званим фахівцям, які знають, як виховувати дітей, домагаючись від них хорошої поведінки. Автор показує, що наша мета як батьків полягає не в тому, щоби привчити дітей до ідеальної дисципліни і прищепити їм низку корисних навичок, а в тому, щоб задовольнити їхню природну потребу в прив’язаності, в емоційному і фізичному контакті.

У книзі детально розглядаються питання, які часто турбують молодих батьків: чому малюки просяться на руки, чому вони не люблять спати одні, коли ж дитина стане самостійною, чи потрібно хвалити і карати дітей, чи варто віддавати дитину в дитячий садок, що таке соціалізація і багато інших.

За відгуками читачів це – одна з кращих книг про те, як виховувати дітей. Водночас не варто чекати від автора готових рецептів, він віддає перевагу роздумам і спостереженнями. Багато речей, які здавалися такими очевидними, зображені автором ніби з іншого боку. Книга написана простою і легкою мовою.

Купити електронну версію на Google Books

Карлос Гонсалес – лікар-педіатр, батько трьох дітей, засновник і президент Каталонської асоціації грудного вигодовування, автор курсу з грудного вигодовування для медичних працівників. З 1996 року веде розділ про грудне вигодовування в журналі Ser Padres («Батьківство»).

13 відгуків для Цілуйте мене міцно

  1. Катерина

    Качество печати отличное. Сотрудники по поводу заказа общались хорошо,решили вопросы о пересылке и доставке.

    Сама книга настраивает на другую волну родительства. Ко многим вещам нужно повторно вернуться через время. Перечитать и переосмыслить. Спасибо за достойный перевод и печать

    • Lutsenko Galyna

      дякуємо за чудовий відгук!

  2. Марта

    незважаючи на роботу і немовля, я книжку *поглинула* за три дні! переклад чудовий, легко читається, дуже рекомендую молодим батькам (і татові в тому числі!) і майбутнім батькам Багато речей прокручуєш в голові, читаючи книгу (бо одразу згадки з дитинства). Хороший посібник. Вже шукаю щось схоже, щоб замовити)

    • Lutsenko Galyna

      дякуємо за теплий відгук!

  3. Юліана

    Думки з цієї книжки мені дуже відгукнулися, бо тут поєдналося те, що я ціную: науковий підхід, теорія прив’язаності, здоровий глузд і любов. Чітко й лаконічно автор обґрунтовує, чому наші немовлята саме такі (і як вони такими стали в ході еволюції), наголошуючи на тому, що вони – хороші! Критикує негуманні методи виховання, проводячи основну думку: якщо б ми нізащо не стали так поводитися з дорослим, чому ми так чинимо з дитиною? Підсумую словами автора: “Найщасливіші дні вашої дитини ще попереду. І вони залежать від вас”.

    • Lutsenko Galyna

      дякуємо за відгук!

  4. Валерія

    Починаючи читати думала, що ця книга мені вже не актуальна, бо вона для тих, хто ще не обрав свою «стратегію» виховання. Але як же я помилялась! Ця книга є обов’язковою для прочитання, вона пояснює, надихає і дає сили бути кращими батьками.
    Окрема подяка видавництву за чудовий переклад і можливість читати такі важливі книги рідною мовою.

    • Lutsenko Galyna

      щиро дякуємо за відгук!

  5. Ірина Білоусова

    Любов – це причина і наслідок
    Ця книга прямо в серце. Дуже імпонують думки автора, іспанського педіатра, про те що дитину в першу чергу любити треба, а не виховувати, а тим паче дресирувати. Деякі сторінки читала зі сльозами на очах, про те як «виховували» дітей раніше, а деякі методи і досі приміняють. Стало трохи сумно і за своє дитинство. У мене маленька дитина і я звісно хочу виховати її гарною людиною, але в першу чергу цьому сприятиме любов і підтримка батьків. Можна ляпасами і приниженнями змусити дитину бути тихою, чемною і зручною, але точно не щасливою.

  6. Ірина Білоусова

    📙Книга-цитата, книга-одкровення, книга-путівник, книга-рятівник чийогось дитинства.

    🤷🏻‍♀️Можливо, хтось скаже, що я не дуже критична до книжок або у мене ще недостатньо батьківського досвіду, щоб говорити що добре та погано для дитини чи щось у такому дусі. Значить батьки вас погано виховали раз ви собі таке дозволяєте. Жартую звісно.

    👍🏼Та ця книга мене розчулила до сліз і дала надію. Я читала її і кожне слово хотілось підкреслити. Я би так хотіла, щоб в нашому місті був такий педіатр як автор цієї книги. Я б просто сказилась від щастя.

    👼🏼😈Карлос Гонсалес одразу говорить про два полярні погляди на дітей, які пронизують нашу кльтуру століттями, – друзі чи вороги. Від цього і залежать погляди на виховання. Дорослі, які сприймають дітей ніжними, добрими, тендітними розуміюють, що вони потребують нашої уваги і турботи, щоб вирости хорошими людьми. Дорослі, що сприймають дітей як злих, жорстоких, маніпулятивних вважають, що треба подавити їх волю, щоб виростити достойну людину. Батьки можуть втрапити у пастку тих, хто нав‘язує такі стандарти виховання заради так званого «блага» дитини. Не дайте себе обдурити!

    📝Кілька основних ідей, які ми повинні усвідомити, виховуючи свою дитину:

    🙅🏼‍♀️ «вчасний» ляпас
    не буває таких випадків, коли є виправданим вдарити дитину. Навіть коли вона вчиняє щось дуже погане. Це не буде діяти так як дорослі того очікують. Скоріше – навпаки.

    🚫 нагороди та покарання
    Покарання призводить до того що дитина буде робити шкоду потай. Це не моральне сумління, а лицемірство. Найвища нагорода для дитини – це схвалення батьків, тому нагорода цукерками, подарунками чи покупками більше схожа на корупцію. Нагорода піддає сумніву і спотворює моральну цінність гарного вчинку.

    🤱🏽 дитина на руках
    Це уже притча во язиціх. Таке враження, що брати дитину на руки – це один зі смертних гріхів. Я уже сама неодноразово чула, що я ріскова і оце «привчаю до рук». Ну я посміхаюсь і кажу, що я якраз і хочу привчити до рук. Навіть не знаю що тут коментувати. Беріть свою дитину на руки скільки завгодно і коли завгодно!

    💤 спільний сон
    Не менш зашкварна тема на мамських форумах (чи в чатах вайберу). В своє ліжко чи дитяче? Як привчити її спати саму? Як же вигнати цю дитину проклятущу з сімейного ложа? Вона ж до повноліття тут буде стирчати! Я не знаю, сама задаюсь цими питаннями. Жартую. Буває звісно, що хочеться розкинутись і поспати як в старі добрі часи, але я розумію, що дитина має справжню потребу спати з батьками, а не просто замислила зруйнувати їх сексуальне життя.

    🧸Нам не хотілось би цього признавати, але причиною жорстокості стосовно дітей є їх тотальна незахищеність. Вони економічно залежні, фізично слабші, не мають досвіду чи навіть не можуть ще говорити, щоб захистити себе. Вони не підуть в суд, не позвонять на гарячу лінію, не попросять допомоги, тому що часто сприймають те що роблять батьки як щось абсолютно правильне. Кожного разу коли йдеться про «непокірну дитину», про дитину, яка «не поважає» старших чи кого вона там повинна поважати, підставляйте, наприклад, слово «жінка». Чи можна такі вислови приміняти до дорослих жінок? (принаймні в сучасному світі) Якщо ні, то чому до дітей можна?

    👨‍👩‍👧 Я можу відгук цей розтягнути на сто сторінок, але просто скажу: «Читайте!» і завершу словами, якими завершує книгу автор: «Найщасливіщі дні вашої дитини ще попереду. І вони залежать від вас.»

  7. Марія

    Одна з найадекватніших книг з педагогіки, що мені траплялися. Дякую видавництву за переклад! Читайте, зможете по-новому поглянути на модні книжки, розпіарені методи виховання і догляду, “дієві” поради доброзичливців, а за одно й на своє власне дитинство.

  8. Марія Сивній

    Хочу поділитися враженнями від книги “Цілуйте мене міцно” видавництва СМАКІ. Нарешті зустріла книгу, яка є доброзичливою до дитини та мами, книгу “на захист дітей”.

    Автор наголошує на тому, що є дві кардинально різні тенденції щодо виховання дітей: вважати їх егоїстичними, маніпулятивними або сприймати як люблячих, невинних істот. Навіть одне це важливе усвідомлення допомагає відслідковувати: а з якої позиції я зараз розмовляю з дитиною?

    Також в книзі розвіяно багато ідей про виховання дітей, які існують останні сторіччя. Тих ідей, які затьмарюють дитинство наших дітей, наше власне, наших батьків…

    Який незгладимий спогад про себе ви б хотіли залишити в пам’яті своїх дітей? – ляпас чи обійми? Годинник знає, коли потрібно годувати дитину чи організм дитини, який еволюціонував мільйони років? Чому холодна лялька, а не любляча матуся має проводити дитину до сну? Саме ми, батьки, закладаємо основи, з якими дитина піде далі, якими вони будуть?

  9. Олена (перевірений власник)

    Я взагалi не розумiю, чому цю книгу не видають мамам у пологовому замiсть непотрiбниx кремiкiв. Це маст xев для всix батькiв по вiдношення до дитини, книга наповнена великоi поваги та любовi до дiтей, простою мовою поданi аргументи що i чому краще дитинi. Найкращi враження)

    • Lutsenko Galyna

      дякуємо за такий теплий відгук!

  10. Marta Tatusko

    «А який незгладимий спогад поо себе ви хотіли б залишити в пам‘яті своїх дітей?»

    Мені як мамі було сумно читати як багато стереотипів, дурних «треба», непояснюваних «мусиш» дуже часто керують нашими батьківськими вчинками і словами. Тоді як єдине, що має значення це любов, і розуміння що наша дитина це той дорослий якого ми хочемо бачити поруч.

  11. Iryna Patronyk

    Чудова книжка, яка розвінчує багато книжних міфів про батьківство (самостійний сон чи не з народження як данина еволюції, батьківська послідовність, «правильні» концепції виховання і т. д.) і дозволяє почуватись трохи кращими батьками і трохи менше заморочуватись неротрібними думками.

    Ключова ідея – любіть свою дитини і через свою любов вчіть і її любити світ і людей. Тоді порозуміння буде легше знайти і побудувати гармонійні відносини.

  12. Єлізавета Максименко

    Не дозволяйте дитині це…
    Ні в якому разу не дозволяйте те…
    Покажіть, хто тут головний, бо вилізе на голову…

    Цікаво, чому більшість книг про батьківство нагадують інструкцію з дресирування?

    Книга «Цілуй мене міцно» подає інформацію дещо під іншим кутом. Бо автор-педіатр стає на сторону дитини.

    Ця книга написана на захист маленької людинки, яка насправді потребує нашого розуміння, уваги та підтримки.

    І вона сповнена доброти. Автор із гумором та теплотою намагається донести до читача прості істини:
    – дитині потрібен не суворий режим, а любов та увага;
    – дитину неможливо «зіпсувати» добротою;
    – якщо дитина плаче, це не обов‘язково означає, що вона маніпулює вами…
    і т.д.

    Місцями автор наводить результати досліджень та приклади з етнографії. Але частіше він звертається до елементарної логіки.

    Дуже сподобався розділ про розвіювання відомих міфів у вихованні: щодо спільного сну, годування і т.д.

    ❇️ Книга для батьків, яким набридло слухати суперечливі поради щодо виховання від оточуючих.

    ❇️ Книга, яка показує дітей хорошими за своєю сутністю.

    ❇️ Книга, яка їх захищає.

  13. Галина Матковська

    Усі ж хочуть, аби їхні діти були незалежними, правда?

    Та парадокс у тому, що так часто у слова «самостійність», «незалежність» батьки вкладають геть не суб’єктність дітей. Часто очікування полягають у тому, аби діти робили те, чого хочуть дорослі, але самостійно, без їхньої допомоги. Залежно від віку лише змінюється рівень цих очікувань та проявів такої «незалежності» — самостійно вдягатися, приготувати собі обід без допомоги батьків чи заробляти на зйомну квартиру.

    Поширеною, особливо в постсовку, є думка, що дитина «добре вихована», самостійна і от тепер нею можна пишатися, коли вона робить те, чого від неї очікують. Коли не висовується, мовчить, якщо її не питають, не сперечається, не відстоює свої погляди та потреби, мовчки втілює уявлення батьків про те, якими вони бачать своїх доньки або сина.

    Але це ж маячня 🤯

    Незалежність — це про суб’єктність. Про можливість брати на себе відповідальність за своє життя. Про свободу вибору та самореалізації. Про внутрішні та зовнішні кордони.

    Перш, ніж я почала активно читати книги про материнство та життя з дитиною (терпіти не можу формулювання «виховання дитини», у ньому вже закладене позбавлення суб’єктності), думала про перешкоджання незалежності лише в контексті підліткового та старшого віку. Коли починаються претензії, образи та маніпуляції на тему обраних спеціалізації та університету, роботи, хобі, компанії, партнерів. Та книга Карлоса Гонсалеса «Цілуйте мене міцно» — про екологічну та емпатичну взаємодію з дітьми, відкрила очі на те, що уже в зовсім маленькому віці батьки часто допускають ті ж помилки.

    Так от дитина, з якої виросте, незалежна людина, з малечку має свої приватні кордони, має свою, нехай маленьку власність та не зобов’язана нею ділитися з незнайомцями, як це має робити «чемна дитина», має свободу досліджувати світ у власний спосіб та реалізувати свої скіли, почуття та захоплення, а не невтілені дитячі мрії батьків.

    Я не знаю, якою буде наша донька. Вона може бути будь-якою. Головне, чого я хочу, аби вона була вільною людиною. Аби в неї було достатньо внутрішньої та зовнішньої свободи.
    Бо незалежність — вона в голові, і її усвідомлення закладається з малечку.

Додати відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *