В Японії набирає обертів проблема з працевлаштуванням жінок. Розумні та освічені японки страждають від жорсткої системи працевлаштування в країні та домінуючого чоловічого керівництва. Наразі країна переживає економічний спад і така зневага до жіночої професійності може суттєво гальмувати процес відновлення.
На думку критиків Японія ризикує стати країною «знуджених та освічених домогосподарок».
Влада країна поставила за мету збільшити відсоток жінок на керівних посадах до 2020 року. Тодішній прем’єр-міністр Сіндзо Абе назвав цю стратегію «жінкономіка» («womenomics»), метою якої було створення «Японії, де жінки можуть сяяти». Термін вийшов – мета не досягнута. Проте, колишній прем’єр-міністр впевнений, що політика була успішною і наразі працює набагато більше жінок, ніж будь-коли.
На відміну від Абе, критики мають іншу думку. Вони вважають, що його політика була направлена на вирішення гострої потреби у працівниках через швидке скорочення працездатного населення Японії і не мала нічого спільного зі створення умов для професійного процвітання жінок.
Традиційним японським привілеєм вважалося бути матір’ю і доглядати за своєю дитиною повний робочий день. 60% жінок Японії десятиліттями кидали свою роботу з появою першої дитини, а дохід чоловіка дозволяв повністю задовольняти всі потреби родини.
Проте, впровадження політики «жінкономіки» сприяло скороченню сімейного бюджету та поверненню жінок до роботи. Урядом були розпочаті кампанії щодо ліквідації списків очікування у дитячий садочок. Також великі компанії відчували тиск з боку влади, яка наполягала на хоча б 1 жінці у керівництві. З іншого боку влада не застосовувала жодних стимулів або штрафів.
Результатом цього стало отримання жінками роботи з частковою зайнятістю або ж без перспектив у кар’єрі. Наразі дохід жінок на 40% нижчий ніж чоловіків – це підтверджують дані Всесвітнього економічного форуму.
Актуальна ситуація з поверненням на роботу
Більше 50% жінок у Японії починає працювати повний день з вищою освітою. Наважуючись на декретну відпустку, яка передбачає повну або часткову відмову від роботи, жінка втрачає своє робоче місце майже у 100% випадках.
«Якщо ви хочете знову піти працювати, вам доведеться шукати роботу в супермаркеті – таку, на яку зазвичай зголошуються студенти на неповний робочий день» – розповідає кар’єрна консультантка компанії Warc Agent Юміко Судзукі.
Жінка також розповідає, що 15 років тому вона прийняла зважене рішення піти з оплачуваної роботи заради створення родини. Юміко важко працювала на рівні з колегами-чоловіками, працювала понаднормово і всіляко намагалася довести свою спроможність. Згодом вона зустріла свого майбутнього чоловіка. Закохані розуміли, що створення сім’ї неможливе, коли обидва так важко і так багато працюють. Одному доведеться відмовитися від кар’єри.
У 2006 році зовсім не було можливості працювати частково або за гнучким графіком. 7 років жінка перебувала вдома та піклувалася про дітей. Після такої перерви Юміко замислилася про повернення до робочого графіку. Проте, виявилося, що це завдання з двома зірочками. Її перерва стала значною перешкодою навіть потрапити на співбесіду. Жінка доклала чимало зусиль, аби отримати роботу з повним робочим днем. Вона отримала 3 сертифікати, які підтверджують її професіоналізм, щоб зараз мати змогу допомагати іншим жінкам відновити кар’єру.
У чому причина такої проблеми?
Для відновлення економіки після Другої світової війни Японія запровадила систему довічної зайнятості. Це доволі жорстка практика найму, якої дотримуються великі компанії. Тобто щовесни вони наймають нових випускників, пропонуючи роботу на все життя. Людині, яка втрачає такий шанс цього року, дуже важко подати заявку на іншу роботу наступного року.
Ще однією причиною є те, що великі компанії використовують систему оцінки за стажем роботи. Таким чином, прогалина у вигляді декретної відпустки у резюме жінки доволі серйозний аргумент для відмови.
Кеті Мацуї впевнена, що система працевлаштування потребує змін та переоцінки. Великий відсоток молодих працівників вже відмовляються від роботи у відомих компаніях і не «чекають 30 років, аби стати менеджером». Наразі Кеті працює у стартапі.
«Ці нові компанії намагаються отримати доступ до фонду талантів – і не тільки жінок, а й старших робітників. Працівників не вистачає, тому, якщо ви відмовитесь змінюватись – ви програєте у цій війні за таланти» – ділиться Кеті.
Японки, які змінюють систему
Синтія Усуї просиділа вдома з дітьми 17 років. Наразі жінка – менеджерка готелів LOF Hotel. Компанія дотримується альтернативної політики та наймає колишніх домогосподарок, одиноких матерів та інших людей, які мають проблеми з працевлаштуванням.
«Я не думаю, що у компаній є вибір. Щоб досягти успіху, вам доведеться мати таку ж різноманітну команду, як у нас. Уряд витрачає багато грошей на перекваліфікацію японських чоловіків у віці 50 – 60 років. Я хотіла би сказати уряду: ви повинні витрачати стільки ж грошей на жінок, які були домогосподарками і намагаються повернутися до роботи» – розповідає Усуї.
Жінку також засмучує той факт, що велика кількість японців не розуміє, що «жінкономіка» може покращити фінансові результати для промисловості та збільшити економічне зростання країни.
Національні компанії Японії неохоче, але все ж таки публічно зобов’язуються збільшити жіночу частку у колективах. Транснаціональні компанії, які прагнуть гендерного паритету, також є поштовхом до змін у кращий бік.
Залишити відповідь