Про годування:
Мами, коли вони вперше приходять до педіатра, часто питають чи необхідно виставляти будильник на ранок, щоб погодувати дитину. Пізніше вони зляться, що дитина прокидається кожні 2 години. Отже, я кажу: «Тепер ви можете спати спокійно, тому що будильник не потрібен».
У цьому віці все, чого хоче дитина – це бути поруч зі своєю мамою. Зазвичай, коли дитина прокидається, вона хоче тільки її. Доки дитині не виповниться 3 і більше, вона плакатиме і проситиме маму.
Про спільний сон:
Зазвичай малюк може спати поряд із ліжком батьків, у ліжку з батьками або ж сам у своїй власній кімнаті. В кожній родині по своєму. Важливо те, що батьки мають право спати будь-де і можуть це змінити за бажанням.
Але пам’ятайте: Американська академія педіатрів застерігає від використання плюшу, бортиків, ковдри, подушок всередині дитячого ліжечка.
Про основні міфи про материнство:
Хто не чув фразу: «Чому грудне вигодовування триває так довго. Ваше молоко – це не їжа, а – вода». Існує багато досліджень, які доводять, що це міф. Певна кількість калорій потрапляє через молоко. Грудне молоко, в порівнянні з іншими продуктами на кшталт дитячого харчування, фруктів та овочів, має більше калорій ніж білок та кальцій.
Про харчування дитини:
Багато хто каже мені: моя дитина хоче їсти цукерки! – Ми відповідальні за ту їжу, яка є у нас вдома. Якщо дитина їсть тільки шоколад, це тому що ви його купили. Тобто проблема не в шоколаді. Буде помилкою вважати, що дитина має їсти все. Колись люди харчувалися лише тими продуктами, які вирощували в їхньому регіоні. У вас немає доступу до всього. Дитина не може їсти все, але має дотримуватися здорового харчування.
Нагороди чи покарання нічого не варті. Не наполягайте, не давайте обіцянок та уникайте емоційного шантажу. Залиште дитину у спокої. Їжте самі та пропонуйте дитині. Ваше завдання – пропонувати здорову їжу. Вам вирішувати, що їсти. Інколи вона буде їсти, інколи ні. Ми всі такі.
Про дитячі істерики:
Казати, що діти повинні вчитися терпіти свої невдачі – це міф. Жодна дитина не повинна знати як контролювати себе так, ніби вона ніколи не зазнавала невдачі. Ми не можемо вчити дитину прикидатися. Наш обов’язок – розказати, що їй варто і не варто робити, і так, вона зазнає невдачі. Але ми повинні навчитися приймати її невдачі. Ми не можемо очікувати, що дитина буде робити все, що ми їй кажемо і водночас буде вдячною – це неможливо.
І наостанок:
Зараз батьки з одномісячною дитиною гадають, що їм треба щось робити, аби стимулювати контакт жестами, співом тощо. Дитина потребує любові та обіймів батьків навіть у тиші. Надвелика стимуляція зрештою відволікає її та створює шумове забруднення.
Джерело
Залишити відповідь