Про психологічну та емоційну ціну мобілізації дуже часто мовчать. Проте, це варто уваги кожного.
Безперервний вплив важких умов, травм та смерті значно збільшує ризик виникнення ПТСР та інших психічних розладів. Частіше військові не отримують потрібної підтримки і тому вдаються до самолікування. Це, зі свого боку, призводить до різкого збільшення вживання заборонених речовин (канабісу, синтетичних катинонів тощо). Дешеві, легко виробляються, але мають руйнівні побічні ефекти для людини – поведінкові зміни, зупинка серця, депресія та суїцид.
Повертаючись із зони бойових дій у відпустку, військові нерідко ізолюються від родин, зловживають алкоголем, а ветерани стикаються з залежністю, емоційною відстороненістю та гнівом, що робить повернення до цивільного життя практично неможливим.
Дослідники Семюел Роджерс та Ральф О’Двайєр у листі «Soldiers, not by choice» (вересень 2025) звертають увагу на феномен, який досі мало обговорюється: специфічний тип травми, що виникає, коли людина опиняється у ситуації, де її особисті цінності стикаються з реальністю війни.
Це не слабкість і не небажання воювати. Це моральне поранення – стан, вперше задокументований серед ветеранів В’єтнаму, коли людина змушена діяти в обставинах, що суперечать її внутрішній етиці. Результат: ПТСР, депресія, залежності.
Дослідження показують, що ці наслідки тривалі. Турецькі солдати, які побували в зонах конфлікту, демонстрували підвищений рівень депресії через десятиліття після повернення. Корейські – зростання вживання алкоголю та тютюну. Це не індивідуальна слабкість – це системна реакція на екстремальний досвід.
Окремий вимір – родини. Діти, розлучені з батьками на роки, партнери, які чекають і не знають кого зустрінуть. Психосоціальні наслідки війни поширюються далеко за межі фронту.
Все це потребує не менших зусиль, ніж оборона. Ключові рекомендації:
- Масштабування психіатричної інфраструктури – громадські служби у співпраці з ветеранськими організаціями;
- Системний скринінг ПТСР під час служби та при поверненні до цивільного життя;
- Інтегровані програми лікування;
- Реформа наркополітики – відмова від «нульової толерантності», яка відлякує від звернення по допомогу;
- Дестигматизація – залежність потребує розуміння і співчуття, а не осуду.
Кроки вже є: у грудні 2023 року парламент схвалив медичний канабіс (легалізований у серпні 2024), створено робочу групу з оцінки психоделічної терапії (MDMA) при ПТСР. Але масштаб – набагато більший за ці кроки.
Джонатан Шей описав поняття «моральної травми» ще у 1990-х, працюючи з ветеранами В’єтнаму. За його визначення – це зрада того, що правильно з боку того, хто має легітимну владу, у ситуації з високими ставками.
Шей довів головне – це не слабкість. Це нормальна реакція нормальної людини на ненормальну ситуацію. І для зцілення потрібні не лише таблетки та терапевти, а передусім спільнота, яка слухає, розуміє і визнає.
Книжки Джонатана Шея «Ахіллес у В’єтнамі» та «Одіссей в Америці» – фундаментальні роботи, які вперше системно описали моральне поранення та шлях повернення ветерана додому.
Залишити відповідь