Опис
«Літачок-вибачайка» – це книжка, яка в ігровій формі показує, як важливо розуміти і поважати свої почуття для дітей та їхніх батьків.
Коли у Моллі випадково лускає повітряна кулька, яку вона знайшла зі своєю сестрою Люсі, сестра вимагає вибачень. З багатою уявою Моллі описує те, куди поділися її вибачення: сховалися під ліжком, у раковині, полетіли до Парижа на «Літачку-вибачайці».
Як пояснює їхня мати, ми не маємо вибачитись, якщо нам справді не шкода. Але коли наші вибачення повертаються, як це зрештою сталося з Моллі, ми можемо віддати їх іншим.
Книга містить глибокий меседж про важливість єднання з нашими справжніми емоціями. У ньому підкреслюється, що справжні вибачення несуть цінність тоді, коли ідуть від серця і вам насправді шкода, а ми, дорослі, маємо оберігати і розвивати в дитині здатність до турботи і емпатії.
Алла –
Книга навчить батьків терпіння, а дітей відчувати емпатію.
У руках дівчинки лопнула кулька, яку сестрички знайшли разом. Тепер одна з сестер вимагає вибачень, тоді як ті кудись поділися.
Часто, особливо коли ми втомлені чи зайняті, можемо насварити дитину, виголосити довгу повчальну промову, заставити її вибачитися, а в деяких випадках як результат залишити без чогось приємного. По собі бачу, що це не дуже ефективно або діє недовго.
Тут мама просто спостерігає і підтримує обох дівчаток і пояснює, що дівчинка через деякий час сама захоче вибачитися, адже сестри люблять одна одну. І такий підхід працює не лише в цей момент, але й на майбутнє, бо дитина навчається відчувати серцем, а не вибачатися, бо так треба.
Терезі книга сподобалася, адже діти люблять додавати в життя подібні ігри (іноді не розумієш, де стільки фантазії береться), тато не зрозумів, а я вирішила перечитати книгу авторки для дорослих “Спокій. Гра. Розвиток”.
Anna Biloshytska –
Хороша книга яка звертає увагу на тому що важливо прислухатись до справжніх почуттів.
Щирі вибачення важливіші за просто слова напоказ.
Ірина Юрченко –
Буденна дитяча ситуація: дві сестрички гралися собі знайденою кулькою, доки Моллі не обійняла і не стиснула її так, що та луснула. Люсі плаче, звинувачує сестру і вимагає вибачень, але Моллі не поспішає, мовляв, у неї немає ніяких вибачень. Тут час і мамі втрутитися.
⠀
Зупиніться і себе запитайте: як вчинити – змусити Моллі таки сказати те “вибач”? Чи пояснювати засмученій Люсі, що сестра не навмисно, буває, випадково? Чи може інший варіант?
⠀
“Твої вибачення зникли, Моллі? Куди вони поділися?” – питає мама, а дівчинка з багатою уявою починає описувати. Така собі гра, наче хованки з вибаченнями, під час якої мама пояснює дівчатам – ми не маємо вибачатися, якщо насправді не відчуваємо, що нам шкода. “Я знаю, що твої вибачення повернуться, Моллі. І коли це станеться, віддай одне з них Люсі.”
⠀
Це воно. Потужний посил в манюній дитячій книжечці – про те, як важливо якщо вже вибачатися, то щиро, а не кинувши слово для годиться. Про те, що необхідно придивлятися-прислухатися (і розрізняти теж!) до своїх справжніх емоцій. Про те, як з повагою ставитися до почуття дитини, а не, вибачте, дресирувати автоматичну чемність. І, нарешті, розвивати здатність до емпатії.
⠀
Звичайно, миттєве “вибач” – швидке і зручне вирішення ситуації, але чи є в ньому цінність? Скільки часу потрібно дорослому, щоби усвідомити і прийняти свої почуття? А скільки тоді дитині? І чи правильно в такому разі вимагати від неї миттєвих дій/рішень/висновків?
⠀
Здорова дитяча книжка. Як і інша робота Дебори Макнамари, тільки вже для дорослих, що теж виходила у видавництва “Смакі”.
Алла –
Книга навчить батьків терпіння, а дітей відчувати емпатію. Часто, особливо коли ми втомлені чи зайняті, можемо насварити дитину, виголосити довгу повчальну промову, заставити її вибачитися, а в деяких випадках як результат залишити без чогось приємного. По собі бачу, що це не дуже ефективно або діє недовго. Тут мама просто спостерігає і підтримує обох дівчаток і пояснює, що дівчинка через деякий час сама захоче вибачитися, адже сестри люблять одна одну. І такий підхід працює не лише в цей момент, але й на майбутнє, бо дитина навчається відчувати серцем, а не вибачатися, бо так треба.
Перед тим, як читати з дітьми книгу, видавництво радить ознайомитися з додатковими матеріалами на сайті й тоді обговорити разом.
Анна –
Хоча я сама була вже на шляху усвідомлення, написаного незрівнянною Деборою Макнамара (батьків, зустрінете її книжки, одразу хапайте).
Так про що ж мова?
Зрозуміло вже, що про вибачення.
Про те, що вони повинні бути щирими. Усі ці: «Ти повівся погано, вибачайся!» не мають жодного сенсу. У чому педагогічна дія примусових вибачень невідомо, але багато батьків чинять саме так.
Вся ця ідея викладання в простій дитячій історії: дві сестри Моллі та Люсі знаходять повітряну кульку, але Моллі її випадково дуже сильно стискає і кулька лускає.
Люсі вимагає вибачень, але її сестра спочатку не відчуває, що їй шкода.
Дуже гарна тут постать матері, яка пояснює, що вибачатись не обов’язково, якщо не відчуєш потреби. Але розповідає, що скоріш за все ця потреба з’явиться і тоді не варто тягнути з вибаченнями.
Книжка трохи смішна і дуже мила.
Подаруйте їй обов’язково своєму тодлерові.